ЧОРТКІВ

Чортків (пол. Czortków, нім. Tschortkau) — місто над рікою Серетом в південній частині галицькогоПоділля, районний центр Тернопільської області. Характер міста — адміністративно-торгівельно-ремісничий. Тепер незначна промисловість: харчова, швейна; підприємства для обслуговування залізничного транспорту. До Чорткова приєднано село Синякове.

Населення — 26,9 тис. осіб (2007)

Місто розташоване на берегах річки Серет, за 76 км від обласного центру, залізнична станція.

Через Чортків пролягають автошляхи Тернопіль-Чернівці та Івано-Франківськ-Кам'янець-Подільський.

Історія

У Чорткові виявлено археологічні пам'ятки середнього палеоліту, трипільської культури, поселення давніх слов'ян;

Перша писемна згадка — 1427 як с. Чартковіце Теребовлянського повіту, власність Я. Прадонтича, очевидно сина Прадонти Копицєнського (Копичинського). 1522 Чортків — власність Є. Чартковського, який збудував дерев'яний замок.

1533 король Сигізмунд ІІІ дозволив І. Чартковському підняти с. Чартковіце до рівня міста і надав йомумаґдебурзьке право. 1560 Чортків отримав підтвердження маґдебургії і герб міста.

На початку 17 століття власники Чорткова Гольські збудували замок із каменю та цегли. 1604 власник Чорткова С. Гольський отримав привілей на проведення 2-х ярмарків та торгів у неділі. Згодом Чортків — власність Потоцьких, від кінця 18 століття — Садовських, які здали його в оренду австрійському урядові.

1524, 1549 Чортків зазнав значних руйнувань від нападів турецько-татарських завойовників.

Під час Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького Чортків — один із центрів повстання. Восени 1655 козацькі полки захопили Чортків і взяли у полонбрацлавського воєводу П. Потоцького.

1672—1683 Чортків — під владою Туреччини, Замок — резиденція турецького субпаші Чортківської нахії Подільського пашалику. За умовами Карлов. конґресу 1698—1699 16 січня 1699 Чортків передано до Речі Посполитої.

Від 1772 Чортків належав до Австрії (Заліщицької, згодом Чортківської округи); 1809—1815 — до Росії як одне з міст Чортківського округу Тернопільського краю. Від 1867 — центр повіту.

1880 в Чорткові працювали цегляний завод, олійня, млин, фабрики сільськогосподарських знарядь, рому та лікерів.1897 через Чортків пролягла залізниця Тернопіль-Станіслав (нині Івано-Франківськ).

1914 року до початку 1-ї світової війни у місті базувався І-ий дивізіон 2-го полку драгунів австро-угорської армії. Від серпня 1914 до липня 1917 у Чорткові перебували російські війська. Червень 1919 — Чортківська офензива. У липні 1919 в Чорткові розташовувалася канцелярія диктатора ЗУНР Євгена Петрушевича, сюди приїжджав на переговориСимон Петлюра.

Діяли «Просвіта», «Січ», «Сокіл», «Луг», «Сільський господар», «Союз українок», «Рідна школа» та інші товариства, окружний союз кооператив.

В міжвоєнній Польщі(1919-1939) Чортків був місцем базування військових підрозділів Війська Польського. До 1929 тут розміщувалися 2 ескадрони і керівництво 9-го полку Малопольських уланів, але потім перевели до Теребовлі, натомість в місті з'явилася бригада Корпусу охорони кордонів.

28 червня — 2 липня 1941 в Чортківській тюрмі радянські спецслужби знищили понад 800 осіб (на цвинтарі є могила невідомих), 123 особи розстріляли дорогою в м. Умань (Черкаська область), 767 — в Умані. 6 липня 1941-23 березня 1944 Чортків — під німецько-нацистською окупацією. 27 листопада 1942 на полі між Чорковом та селом Ягільниця гітлерівці розстріляли 52 в'язні Чортківської тюрми (Насипано символічну могилу).

У квітня 1941 року у Чорткові було створено гетто для 6800 євреїв. До вересня 1943 року більшість з них були або розстріляні поблизу міста у Чорному лісі, або відправлені у винищувальний табір в Белжеці.

Через те, що Тернопіль унаслідок запеклих боїв був майже повністю зруйнований, у Чорткові 1944—1946 перебували обласні установи та організації.

Пам'ятки

• Залишки Чортківського замку (початок 16 ст.)
• Стара ратуша з годинниковою вежею (1924)
• Нова ратуша — будинок міського маґістрату (1930).

Є парк та пам'ятка природи Чортківська катальпа.

Храми

• Успіння Пресвятої Богородиці (1583, дерев'яна),
• Вознесіння Христового (1630, дерев'яна; відбудован 1717, реставрована 1997) — у 1936 році при реставрації церкви теслярську роботу виконав майстер Іван Лавро,
• Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (1854, мурована),
• Покрови Пресвятої Богородиці (1905, мурована, з каплицею Божої Матері та джерелом Всецариці),
• Катедральний собор Верховних Апостолів Петра і Павла (1990-ті),
• кляштор оо. Домініканців (1610)
• костел св. Станіслава (1619; перебудовано на початку 20 ст.),

Є також 2 синагоги «Головна» (1680-ті) й «Нова» (1909, архітектор Г. Ґольдкремер; нині приміщення станції юних техніків), капличка Чудотворної Матері Божої з Люрду.