ТУЛЬЧИН

Тульчин — місто на півдні східного Поділля, адміністративний центр Тульчинського району Вінницької області, розташоване у долині між невисокими пагорбами,в межиріччі р.Тульчинки й р. Сільниці (притокаПівденного Бугу). Тульчин - з 1994 року центр Тульчинської та Брацлавської єпархії УПЦ.

Місто Тульчин розташоване у південній частині Подільского плато.Геологічна будова міста визначається його розміщенням в межах Українського кристалічного щита, фундамент якого складають кристалічні породи.Близькість материнського щиту обумовлює наявність і добуток таких корисних копалин, як граніт, глина, кварцит, гнейси. Усі ці корисні копалини є будівельними матеріалами і використовуються в будівництві споруд, шляхів, прокладці інженерних комунікацій.Рельєф міста - це хвиляста рівнина порізана долинами,балками та ярами.Найвища точка міста над рівнем моря - 273м,найнижча - 196м. На території протікають річки: Сільниця, Тульчинка.Джерела утворюють 3 ставка.

Історія

Місто належало подільській шляхетській родині Струсів г. Корчак. Одна з представниць цього роду вийшла заміж за Калиновського і таким чином Тульчин перейшов до родини Калиновських.

Перші письмові відомості про Тульчин належать до 1607 року.Привілей на місто наданий генералу подільських земель Валентію Калиновському Сигізмундом ІІІ Вазою.У першій половині XVII — століття Тульчин стає визначним торговельним центром завдяки брацлавському старості Адаму Калиновському. З 1649 недовгий час сотенне містечко Брацлавського полку, з 1667 Тульчин знову відійшов до Речі Посполитої, з 1672 по 1699 рік під владою Османської імперії.

В 1648 тут був укріплений замок,з камяними вежами по кутах.

Однак після нетривалого занепаду і розрухи, викликаних трагічними подіями під час штурму Тульчинської потужної фортеці з численним гарнізоном повсталими козацькими загонами пол. Кривоноса,Хмельницького в 1648 році під час народно-визвольної війни українського народу проти польського поневолення, Тульчин в кінці XVIII — століття розквітає і стає широко знаним центром промисловості і ремесел, високої європейської культури, завдячуючи визначному державному і політичному діячеві, графу Щенсному Потоцькому — володарю великих земель в Україні.

В 1778 в Тульчині було 440 осель.

У 18.061726 році київський воєвода Франц Салезій Потоцький отримує Тульчин та навколишні землі 1775 році від Станіслава Потоцького,а Станіслав отримав Тульчин від Гелени Калиновської .

Станіслав Щенсний Потоцький робить Тульчин своєю резиденцією, споруджуючи в 1782 році палацо — парковий ансамбль «Хороше», який успішно сперечався з кращими королівськими аналогами Європи. Цей унікальний і величний витвір мистецтва та архітектури проектували французький художник, будівельник і механік Лакруа, дизайнер голландець Меркс, автор парку англієць Міллер. Місто швидко будується і буйно розквітає, успішно торгує, заповзято працює, стає відомим, статечним, а слава про нього лине ген по Європі: саме тут з"являються кращі європейські зразки декоративних і фруктових дерев, кращі сорти сільськогосподарських культур, рослин і квітів, виводяться кращі породи свійської худоби і птиці, виготовляються вишукані сорти і марки напоїв, створюються шедеври ремесел і гончарства, вдосконалюється система аграрної економіки, поліпшується матеріальне становище селян. 17.05. 1787 році, з нагоди перебування польського короля Cтаніслава Августа Понятовського місту надається магдебурзьке право, у 1792 році був резиденцією Торговицької конфедерації. На честь перебування короля Щесний Потоцький на площі ринку поставив колону,а населенню в межах милі дарував "вольну".На честь Торговицької конфедерації Щесний Потоцький поставив гранітний памятник.Також ним був фундований мурований Домініканський костел,урочисте відкриття якого відбулося 9.05.1784 ,з Риму були в костел були привезені і тут покладені мощі св. Піуса.В палацовому парку "Хороше" знаходилась мармурова баня в мавританському стилі,привезена з Царгороду.

Пам'ятки архітектури

• Палац Потоцьких (Тульчин) (18-19ст.).
• Будинок Декабристів (18ст.тепер краєзнавчий музей).
• Успінська церква з дзвіницею (1789р.).
• Римо-католицький костел (19ст.).
• Христо-Різдвяний кафедральний собор (18ст.колись домініканський костел та монастир).
• Житлові будинки (18-19ст.)

Старе єврейське кладовище.

Музеї та пам'ятники

• Краєзнавчий музей (вул.Гагаріна,1).
• Музей-садиба М.Д.Леонтовича (вул.Леонтовича,2).
• Музей декабристів знаходиться на реконструкції з початку 1990рр.
• Пам'ятники Суворову О.В., Леонтовичу М.Д., Шевченко Т.Г., Пушкіну О.С., Пестелю П.І.

Малодосліджені артефакти

Під містом знаходиться мережа підземних споруд, які збудовані ще у середньовіччі і використовувалися населенням з метою захисту від ворогів. Граф Потоцький мав тунелі, які використовував у транспортних цілях. Вони з'єднували Комплекс палацу Потоцьких з іншими об'єктами міста.