 Жіночий Свято-Троїцький монастир
Будівництво ансамблю монастиря завершилося більш, як 230 років тому – ще у 1768 році. На той час тут налічувалося три храми. Також при монастирі було училище, де мали змогу навчатися дівчата-сироти та дочки дияконів.Радянська епоха стала занепадом для монастиря: більшість земель та будівель відійшли до інших власників, монастирю вдавалося вижити ще деякий час лише за рахунок самовідданої праці 53 сестер. Але у 1932 році його було закрито. В часи Другої світової війни селище Браїлов належало до зони окупації Румунії. Це дало змогу монастирю знову відкрити свої двері у 1942 році. Поновлена діяльність монастиря тривала не довго – його повторне закриття відбулось у 1962 році. І тривало воно до 1989 року. А 19 березня 1990 року вже відслужили першу службу. На повноцінне відновлення храму пішло ще 10 років. Провели реставрацію зовнішньої та внутрішньої частини, а також було збудовано дзвіницю. Ансамбль споруд Свято-Троїцького монастиря |
 БРАЇЛІВБраїлів — селище міського типу у Жмеринському районі Вінницької області. Розташований за 40 км від обласного центру на річці Рів, притоці Південного Бугу. Історія Перша згадка про укріплення відноситься до 15 ст. За часів Богдана Хмельницького Браїлів перетворюється на сотенне містечко. Францішек Салезій Потоцький у 1740 році засновує костел з кляштором тринітаріїв. Завершив будівництво близько 1780 року Станіслав Щенсни Потоцький. На початку 19 століття Браїлів переходить від Потоцьких до Феліціана Юковського. Той 1868 року продав маєток Карлу Федоровичу фон Мекку, відомому залізничному підприємцю. Його дружина, Надія Філаретівна, була пристрасною шанувальницею таланту Петра Чайковського. Ця обставина пов‘язала історію містечка з життям видатного композитора. 1876 року Надія фон Мекк заочно зробила невелике музичне замовлення Петру Іллічу. Поміж ними зав'язалося листування, яке дало початок дружбі. Вони ніколи не зустрічалися, не розмовляли одне з одним — таке було їхнє спільне бажання. Тепле та змістовне листування тривало 13 років. Осінь 1877 р. була важким періодом у житті Чайковського: розлучення, фінансові проблеми. Директор Московської консерваторії Микола Рубінштейн розповів про негаразди, які спіткали генія, Надії Філаретівні — і багата меценатка запропонувала Петру Іллічу щорічну субсидію в 6000 карбованців доти, аж поки він не повернеться в консерваторію. Гроші ці композитор отримував протягом всіх наступних років листування, що дало йому змогу вести незалежний спосіб життя. Навесні 1878 року Чайковскький отримав запрошення приїхати до Браїлова — і відразу ж погодився. Все тут було створене для творчості: чудовий рояль, фісгармонія, ноти та книги. В Браїлові написані перша оркестрова сюїта, опера «Орлеанська діва», п'єси для скрипки, 7 романсів (серед них — «То було ранньою весною», «Средь шумного бала»), серенада Дон Жуана на слова Олексія Толстого, «Піліпінелла». На наступний рік Петро Чайковський знову був в Браїлові. В серпні 1879 року він три тиждні жив на сусідньому хуторі Семаки. Влітку 1880 року Чайковський востаннє приїхав сюди. В Семаках він написав сім романсів на слова різних авторів. А влітку 1881 року в Браїлові жив тоді ще молодий французький музикант Клод Дебюссі, якого запросили як домашнього піаніста. Знайомство з родиною фон Мекк мало надзвичайно велике значення в його житті: адже майже все, що створив до цього часу Петро Чайковський, звучало в цьому палаці. Дебюссі пам'ятав про це. Пам'ятні місця
|
|
|
|
|