МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ

Могилів-Подільський — місто обласного значення, районний центр Могилів-Подільського району Вінницької області. Відстань до облцентру складає 121 км і проходить автошляхом E583, з яким збігається М21). У місті розташований пункт контролю Могилів-Подільський—Волчинець—Отач на кордоні з Молдовою.

Історія

Середньовіччя

Перші згадки про поселення на місці сучасного Могилева-Подільського датовані 1450 роком. Місто було засноване в 1595 році. Засновником міста вважається Могила Ієремія, що побудував на цьому місці свій замок і що пізніше подарував ці землі своєму зятеві, Стефану Потоцькому. У подяку за це і на згадку тестеві останній назвав місто Могилевом. Надалі місто носило ім'я Могилів на Дністрі і лише за радянських часів одержало свою теперішню назву — Могилів-Подільській.

У 1621 році гетьман Петро Конашевич Сагайдачний почав звідси похід на Хотин. У 1648 році утворено Могилівський полк. З жовтня 1658 року і до 1676 року полковником був Остап Гоголь (ймовірний прадід Миколи Гоголя).

Впродовж всієї своєї історії місто знаходилося в епіцентрі всіх тих подій, що відбувалися в цьому регіоні України. Могилів-Подільській і його мешканці знесли безліч війн і нападів, численні повстання і зміни влади.

У Могилеві-Подільському розташовувалась штаб-квартира польського гетьмана С. Жолкевського, що прославився у визвольних війнах проти турків. Саме в Могилеві-Подільському починає свій шлях гетьман Петро Сагайдачний.

Новий час

Мешканці міста і довколишніх сіл брали активну участь в антифеодальному повстанні, в 1768 році, під керівництвом Максима Залізняка і Івана Ґонти.

У 1795 році, після численних змін влади, місто було викуплене російською скарбницею у його польських господарів і було приєднано до Російської Імперії. У 1796 місту був наданий статус повітового міста у складі Подільської губернії.

З другої половини XIX століття, з розвитком судноплавства на річці Дністер, Могилів-Подільській став центром хлібної торгівлі в Подністров'ї. Пристань у Могилеві відносилась до числа трьох найбільших на Поділлі, що перетворила місто на один із найжвавіших торгових центрів Правобережної України. У 1861 році у місті нараховувалося 1,5 тис. чол., що належали до купецького стану, — це більше, ніж у будь-якому іншому місті Подільської губернії. Могилівські купці контролювали товарні потоки, що йшли Дністром із Поділля та Галичини до Одеського морського порту (ліс, хліб, борошно, вапно, спирт, сухофрукти, шкіри тощо). Міська торгівельна мережа нараховувала 9 магазинів та 324 лавки, до того ж, Могилів мав права на проведення щорічно двох двотижневих ярмарок. Крім торгівлі жителі Могилів-Подільського займались різними видами ремесел, у 1861 р. у місті нараховувалось 1166 ремісників, які представляли 25 спеціальностей. Найбільше було шевців (383 чол.), чоботарів (222), кравців (123), бондарів (93). Промисловість у середині ХІХ століття була незначною — діяло 2 тютюнових, 4 сально-свічкових, 8 шкіряних підприємства, одна салотопня та одна миловарня. Важливими подіями для Могилів-Подільського стали: поява у 1861 році телеграфного сполучення, розробка та затвердження у 1873 році плану розвитку та забудови міста, відкриття у 1880-81 роках реального училища.

Стрімкого розвитку місто набуло після прокладання залізниці: у серпні 1892 році стала до ладу залізнична ліня Жмеринка — Могилів, а у грудні 1893 року Могилів — Окниця — Новоселиця. Це сприяло розвитку промисловості — були відкриті чавуноливарний і механічний завод (1897 р.), два парових млини (1892 та 1894 рр.) тощо. Зросло населення міста, яке згідно з переписом 1897 року склало 22315 мешканців (четвертий показник у Подільській губернії після Кам'янця-Подільського, Вінниці та Проскурова). На початку XX століття населення міста складало вже близько 32 тис. чоловік (1910 р.), й продовжувало збільшуватись завдяки переселеню селян з довколишніх сіл, що переїздили до міста у пошуках роботи. Наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття у Могилів-Подільському сформувався сталий гарнізон, для якого у 1893-94 роках було спорудженно військове містечко. Від 1895 року в місті квартирував 73-й піхотний Кримський полк, а перед початком Першої світової війни — 48-й піхотний Одеський полк та 16-й Донськой козачий полк.

Новітній час

Потрясіння, що ними характеризується початок XX століття, не оминули і Могилів-Подільський: впродовж його першого десятиріччя місто і район були охоплені численними страйками робітників та селян проти існуючої нерівноправності.

Місто лихоманило аж до кінця двадцятих років. Могилеву-Подільському як і всім іншим містам і селам Російської Імперії довелося пережити всі злидні і тяготи того періоду: голод, репресії сталінського режиму тощо.

Зважаючи на своє географічне розташування, місто одним з перших було піддане німецьким бомбардуванням у Другій світовій війні. Вже 19 липня 1941 року Могилів-Подільській був окупований німецькими військами, що завдали місту великих втрат. Було створене гетто, до якого зганяли єврейське населення самого Могилева-Подільського та навколишніх сіл і містечок.

19 березня 1944 танковими частинами 2-го Українського фронту Могилів-Подільській був звільнений від нацистів.

Пам'ятки архітектури

• Миколаївський собор
• Миколаївський собор (1754)
• Церква святої Параски (1775)
• Грецька Георгіївська церква (1808−1819)
• Полкова церква Святого Благовірного Князя Олександра Невського (1904—1907)
• В навколишньому селі Бронниця розташована садиба колишнього маєтку фельдмаршала Вітгенштейна, учасника війни 1812 року, командувача 2-ї російської армії. Під цим маєтком знаходиться печера «Бабина дюра», де люди ховалися під час війни і ходи якої ведуть до сіл Катеринівка та Садківці.
• В селі Лядова розташований скельний монастир XI−XVIII ст.