Борщівський замок

Замок був одним з найкращих обороноздатних замків того часу на Східному Поділлі – мав розвинуту систему сухих оборонних ровів з трьох сторін замку – західної, південної і східної. З північної сторони крутий схил природнього узгір’я на якому розташований замок, утруднював підступи до нього. За планувальною конфігурацією він належить до регулярних, прямокутних замків з наріжними баштами та арсеналом. Замок мав майже квадратну форму з баштами по кутах. З західного боку була влаштована в'їзна брама. В стінах башт знаходилися бійниці, на двох нижніх ярусах з лучковими перемичками, на третьому - ключоподібні бійниці. Закладені отвори бійниць у підвальному ярусі башт дають підстави стверджувати, що первісно рівень поверхні ґрунту був нижчий і башти були чотириярусними. Залишки мурів свідчать про існування прибудованого до західної стіни з боку замкового подвір'я палацу та в'їзної башти зі східного боку.

Вежі та оборонні мури замку муровані з бутового каменю-вапняку, що поширений в даному регіоні, і потиньковані вапняно-пісковим тиньком.

 

БОРЩІВ

Борщів— місто, районний центр Тернопільської області. Розташоване на південному сході області, на лівому березі річки Нічлава — притоки Дністра.Населення — 11,4 тисяч осіб (2003)

На місці Борщева існувало давньоруське укріплення. З 1199 поселення належало Галицько-Волинському князівству. Після 14 століття належало литовським та польським господарям.

Польський період

Перша пи­семна згадка — 1456 як власність шлях­тичів Дудинських.

У 1629 році Борщів одержав магдебурзьке право на самоврядування. Місто отримало свій герб — золотий сніп на тлі поздовжніх кольорових смуг. Тут часто проводилися ярмарки.

Наприкінці 16 ст. — на початку 17 ст. містом володіли магнати Єжи і Марцін Дидинські, потім —Константин Злотніцький. Протягом 11 років (1672—1683) володіють містом турки.

На початку 17 століття споруджувався замок, згодом перебудований на палац (не зберігся).

Австрійський період

Борщівська міськрада, січень 2007 року

У травні 1774 р. місто відвідав легендарний Олекса Довбуш. Перекази свідчать, що з допомогою прислуги опришки увірвалися до панського палацу. Пан на колінах просив помилування, давав викуп, але Довбуш напослідок йому промовив: «Не за маєтками твоїми я сюди прийшов, а по твою душу, аби ти людей більше не мучив».

Місто поперебувало під владою Польщі до її поділу, потім відійшло до Австрії в 1772.

1809—1815 перебував під владою Росії, після чого повернений до володінь Габсбургів, був центром повіту. Від1882 діє тютюнно-ферментац. фабрикака. Працювали гуральня, броварня, цегельня, папірня.

1886 побудована церква Успіння Пресвятої Богородиці.

1891 заснована читальня «Просвіти», її організатор і перший голова — В. Дроздовський. Потім очолювали М. Дорундяк, А. Лу­нів, П. Смаль, о. Й. Малицький, В. Чировський, Й. Шалацький.

Від серпня 1914 до липня 1917 Борщів окупували російські війська.

Період Української революції

Під час Визвольних змагань тут зупинявся штаб Армії УНР під проводом Симона Петлюри. На початку липня 1919 у Борщів переїхав уряд ЗУНР на чолі з Євгеном Петрушевичем. Від 27 липня до 15 вересня 1920 у Борщеві перебували війська Червоної Армії, був організований більшовицький ревком.

1920-ті-1940-ві

До вересня 1939 Борщів — повітове місто Тернопільського воєводства Польщі. Діяли приватна польська гімназія, польська та єврейська семирічні школи, українська двохрічна школа.

17 вересня 1939 ЧА знову вступила в місто.

Від 7 липня 1941 до 6 квітня 1944 Борщів перебував під німецькою окупацією. Звільнений 23 березня 1944 р. військами Першого українського фронту в ходіПроскурівсько-Чернівецької операції: 1 ТА — 44 гв. тбр (полковник Гусаковський Йосиф Іраклійович) 11 гв. тк (генерал-лейтенант т/в Гетьман Андрій Лаврентійович).

Пам'ятки

Петропавлівська церква

Є церква святого Івана Хрестителя (1994), церква святого Петра і Павла (2002), «фігу­ра» Ісуса Христа. Найдавніший борщівський храм на сьогодні — церква Успіння пресвятої Діви Марії, котра знаходиться у центрі міста, у ній — копія чудотворної ікони, а також Борщівської Божої матері у «чорній» вишиванці.

Збереглися залишки городища часів Київської Русі.

У приміській зоні — парк культури та відпочинку.

Пам'ятники

Споруджені пам'ятники:

  • Адаму Міцкевичу (1898),
  • Івану Франку (1983),
  • меморіал Слави (1975, реконструйовано 1985),
  • Тарасу Шевченку (1991),
  • мону­мент Борцям за волю України (1993),
  • Лесі Українці,
  • Михайлу Грушевському.


Сделать бесплатный сайт с uCoz